Коли світить весняне сонце, хіба хочеться думати про сіру осінню мряку? Коли тіло молоде та гнучке, а м’язи пружні, чи можна собі уявити це саме тіло нерухомим? Коли кров швидко струменить від молодого гарячого серця здоровими судинами по всьому тілу, чи згадуємо ми про інфаркт чи інсульт? Але ж таке трапляється, причому дедалі в молодшому віці. А що тоді?

Повільне тління на самоті чи безмірно важкий тягар для рідних? Найчастіше так і стається, бо думати про старість у нашому суспільстві не те що не заведено, а навіть соромно.

                                         «Вибачте, це ще живі люди»

Для формування співчутливого ставлення до обездолених і немічних у суспільстві необхідні насамперед високі моральні засади. Бо хтось витрачає гроші на коригування носа, грудей чи розрізу очей, а інший віддає їх на догляд помираючих, одиноких чи бідних. Робить пожертву для забезпечення допомоги ближньому.

Допомагати можна по-різному.

Натомість у нашій державі, на жаль, мораль дуже викривлена. У пошані зовсім інші цінності: шоу-бізнес, політика, гроші. У Варшаві дружина міністра економіки Польщі приходить двічі на тиждень у хоспіс, аби зробити стареньким зачіску, манікюр, педикюр, і "корона з її голови не падає”. А ми часто чуємо стосовно діяльності нашого Хоспісу: "Що ви там хочете зі своїми напівтрупами?” а відповідь проста: "Вибачте, це ще живі (!) люди”.

                                         Нам із неба нічого не падає

-           Паліативна допомога – одна з найдорожчих галузей у медицині. Такий пацієнт потребує, по-перше, харчування - доброго, якісного, особливого, дієтичного. По-друге, важкий стан, наявність багатьох недуг вимагають великої кількості сучасних і дорогих ліків. І, звичайно, потрібні вода, газ, дезінфікуючі засоби, прання, зарплата працівникам. Нам із неба нічого не падає. Чи трапляється благодійництво? - Благодійників - одиниці. Закордонні медики просто не вірять, що ми обходимося такими мінімальними коштами. Кажуть, у вас олігархи мають рахунки на такі суми, що для них дати кілька тисяч гривень не є проблемою? Вони не вірять, що наші багатії абсолютно глухі до людських бід. Мабуть, сподіваються, якщо з ними щось станеться, вони звернуться до лікарів за кордоном. Але якщо є важкий інфаркт чи інсульт, то туди можна і не долетіти.

                                                  - Як змінити ситуацію?

-           Передусім, звісно, необхідно змінити свідомість загалом. Тому що, будьмо відвертими, українське керівництво не з’являється з космосу чи іншого світу. Воно виходить із народу, з нашого суспільства. Наші керівники – це індикатор стану суспільної моралі. Ми, звичайно, намагаємося працювати з усіма, але молодь - це наше майбутнє. Тому нам конче потрібна допомога  волонтерів. Бо волонтерство в Європі це справді дуже гарний і поширений рух. У нас він тільки набирає обертів.