В паліативній медицині основним завданням медичного персоналу є не тільки лікування хворого , а важливе місце займають опіка,  догляд та психологічна підтримка . Крім професійних знань медичні сестри повинні розбиратися із змінами психологічного ,   емоційного і духовного стану людини під час хвороби .

Кожна людина дізнаючись , що вона хвора,  переживає низку проблем страхів та стресів. А коли ж поставлений «страшний» діагноз  і прозвучав вирок – що людина  є невиліковно хворою, що відбувається з нею , які психологічні реакції вона переживає ?

Виділяють п’ять основних видів психологічних реакцій , котрі спостерігаються в інкурабельних хворих :

  1  шок

 2  стадія заперечення

 3  стадія агресії

 4 стадія депресії

 5  стадія примирення

      Переживання фази шоку, паніки, відчаю – найбільш тяжкі та болісні не лише для хворого, але й для родичів та медичного персоналу. У ряді випадків передбачити розвиток ситуації важко, найсильніший стрес може викликати розвиток  реактивного психозу, який супроводжується збудженням або ступором.

         У фазі заперечення відчуття кризи витісняється у підсвідомість, хоча й залишається у переживаннях. З’являються рятівні думки про ймовірність лікарської помилки, надія на дивне зцілення і сприятливий кінець. Однак, в психологічній симптоматиці переважають відчай, переживання смерті, сумні, трагічні сни, галюцинації.

         Фаза агресії розвивається на фоні визначення неминучості кінця,  пошуку причин і винних в цьому. Агресія часто маскує страх і може бути небезпечною для хворого, якого не можна залишати на самоті, щоб уникнути самогубства. У цій фазі агресія, обурення, протест і ненависть можуть бути спрямовані на оточуючих і тяжкий обов’язок медичного персоналу – прийняти цей удар на себе і намагатись пом’якшувати його до тих пір, поки емоції не почнуть вичерпуватись.

         Фаза депресії  переживається хворим як глибоко внутрішній стан смутку, вини, жалю, прощання зі світом. Бурхливий прояв емоцій змінюється замкнутістю. В цій фазі найдоцільнішим уявляється мовчазна участь оточуючих і небагатослівне співчуття.

         Завершальною є стадія примирення з долею, коли хворий розуміє неминучість кінця і приймає його. У цій фазі відбувається переоцінка життєвих цінностей і сенсу життя, з’являється розуміння завершення життєвого шляху, заспокоєння, сподівання на вічне життя в іншому світі.

Залежно від того на якій стадії знаходиться хворий   медичний персонал повинен зрозуміти пацієнта , забезпечити психологічний комфорт на основі індивідуального підходу до кожного хворого  забезпечити відчуття любові та щирої  турботи .

 Пам’ятаймо  ніхто  не може   додати   днів до життя  людини, але кожен  може  додати  життя до її  днів!!!