Притча «Знай собі ціну»

Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав :

- Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо твердять, що я невдаха, тюхтій та ідіот. Прошу тебе, Майстре, допоможи мені!

Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів:

- Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, - і, трохи подумавши, додав: - Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі.

- ... із задоволенням, Майстре, - пробурмотів той, з гіркотою подумав , що його в черговий раз відсувають на другий план.

- Добре, - сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невеликий перстень з гарним каменем.

- Візьми коня й скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цей перстень, щоб віддати борг. Постарайся взяти за нього побільше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети та повертайся якомога швидше!
 

Юнак взяв перстень і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати перстень торговцям, і ті спочатку з цікавістю розглядали його товар. Але варто було їм почути про ціну в золоту монету, як вони тут же втрачали до персня всякий інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб'язно пояснив йому, що золота монета - це занадто висока ціна за такий перстень і що за нього можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну.

Почувши слова старого, молодий чоловік дуже засмутився, адже він пам'ятав наказ Майстра ні в якому разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши перстень добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра .

- Майстре, я не зміг виконати твого доручення, - з сумом сказав він. - У кращому випадку я міг би виручити за перстень пару срібних монет, але ж ти велів не погоджуватися менше, ніж на золоту! А стільки цей перстень не вартує.

- Ти щойно виголосив дуже важливі слова, синку! - Відгукнувся Майстер. - Перш, ніж намагатися продати перстень, непогано було б встановити його справжню ціну ! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за перстень. Тільки що б він тобі ні відповів, не продавай його, а повертайся до мене.

Юнак знову скочив на коня і відправився до ювеліра.

Ювелір довго розглядав перстень через лупу, потім зважив його на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака:

- Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п'ятдесяти восьми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю перстень за сімдесят, враховуючи терміновість угоди.

- Сімдесят монет?! - Юнак радісно засміявся, подякував ювеліру і щодуху помчав назад .

- Сідай сюди, - сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь молодої людини.

І знай, синку, що ти і є цей перстень ! Дорогоцінний і неповторний !

Тож оцінити тебе може тільки справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, чекаючи, що це зробить перший зустрічний?


 

Наступна притча

Назад до розділу