На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою.

Розлука говорить Любові:

- Давай поб’ємося об заклад , я їх розлучу ?

- Любов відповідає:

- Стривай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш

підходити до них стільки, скільки захочеш - і тоді ми побачимо, чи

зможеш ти їх розлучити.

Розлука погодилася.

Любов підійшла до молодої пари, доторкнулась до них, заглянула в їхні очі

і побачила, як між ними пробігла іскра...

Любов відійшла і каже:

- Тепер твоя черга.

Розлука відповіла:

- Ні, зараз я нічого не можу зробити - зараз їх серця наповнені любов'ю. Я

прийду до них пізніше.

Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з

немовлям, батька. Розлука сподівалася, що любов вже пройшла і тому з

надією переступила поріг їхнього будинку. Але, заглянувши в їхні очі, вона

побачила Подяку.

Розлука повернулась і сказала:

- Я прийду до них пізніше.

Минув час, Розлука знову з'явилася до них - у будинку шуміли діти, з

роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука

сподівалася, що вже тепер-то вона точно зможе їх розлучити - адже за

цей час і Любов і Подяка вже давно повинні були вивітритися з їх

сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Повагу і Розуміння.

- Я загляну пізніше, - сказала Розлука.
 

Минув час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона - діти вже

дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на

кухні. Глянула в їхні очі і розчаровано зітхнула: вона побачила в них

Довіру.

- Я прийду пізніше, - сказала Розлука і вийшла.
 

Минув ще час. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають

онуки, біля каміна сидить, похнюпившись, старенька жінка.

Розлука дивиться і думає про себе:

- Ну от, схоже, мій час настав. Хотіла вона було зазирнути старенькій в

очі, але та встала і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром

прийшла старенька на цвинтар і сіла біля могили. Це була могила її

чоловіка.

- Схоже, я запізнилася, - подумала Розлука, - час зробив за мене мою

роботу.
 

І Розлука заглянула в заплакані очі старенької. А в них вона побачила

Пам'ять - Пам'ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру ...

Від щирого серця бажаю і вам, щоб у вашому  серці жила Пам'ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння та  Довіру ...



Психолог закладу Г.Бірук 

 

Перейти назад до розділу

 

На головну сторінку


.