Паліативне лікування за визначенням ВООЗ – це активне цілісне піклування про пацієнтів, захворювання яких не піддається  вилікуванню, направлене на задоволення фізичних, психологічних, соціальних і духовних потреб пацієнта.

   Мета такого лікування – досягнення якомога кращої якості життя для хворого і його сім’ї.

Паліативний догляд стверджує життя і розглядає вмирання як нормальний природний процес; він не прискорює і не віддаляє смерть,  а забезпечує повноцінне життя пацієнта до останнього моменту та систему підтримки його сім’ї під час хвороби і в період скорботи.

 Хоспісна служба – це структура медико-соціальної допомоги в системі охорони здоров’я, яка здійснює паліативне  лікування пацієнтів в термінальних стадіях хвороби.

Хоспіс – медична установа, де надається медична, психологічна, духовна, соціальна допомога і догляд невиліковним хворим, яким на попередніх етапах обстеження і лікування встановлено безповоротне прогресування хвороби.

Хоспіс підвищує якість останнього періоду життя, визнає смерть природним процесом, не прискорює і не затримує смерть. Хоспіс живе з надією і вірою в те, що надані тут  необхідні хворим  гарний догляд, піклування, тепле ставлення, медична і психологічна підтримка можуть звільнити пацієнта та його сім’ю від багатьох проблем і допомогти підготуватися психологічно і духовно до завершення Земного життя.

Провідними принципами надання паліативної допомоги є:

-         Контроль дошкуляючих симптомів, полегшення страждань і покращення якості життя пацієнта

-         Якомога довша підтримка повноцінного активного життя пацієнта

-         Поєднання медичних, психологічних, соціальних і духовних аспектів догляду за пацієнтом

-         Навчання  членів  сім’ї  пацієнта навичкам догляду і допомоги

-         Психологічна підтримка членів сім’ї в період хвороби близької людини і в період скорботи

-     Використання досвіду та спілкування між пацієнтом і надавачем послуг (лікар, медична сестра, соціальний працівник, духівник, тощо) для забезпечення оптимального підбору схем паліативної допомоги

Підходи до надання паліативної допомоги (з клінічного протоколу МОЗ, «Надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію», 2008, стр.6):

-         Медичні послуги з паліативної допомоги повинні бути доступні цілодобово. Хворий і члени його родини забезпечуються доступною та зрозумілою інформацією щодо паліативної допомоги, а послуги надаються в обсязі, прийнятному для пацієнта.

-   Паліативна допомога може надаватися як консультативна послуга у лікувальних закладах будь-яких форм власності за допомогою різних організаційних форм медичного обслуговування, в тому числі на денному стаціонарі, у спеціалізованих закладах (хоспісах) та вдома

-    Потреби пацієнта та його родини (включаючи прояви захворювання) повинні розглядати спеціалісти та інші співробітники за міждисциплінарним підходом обов’язково із залученням спеціалістів соціальних служб

-         Паліативна допомога надається з урахуванням потреб і за згодою конкретного пацієнта

-   Паліативна допомога забезпечує право хворого бути інформованим про своє захворювання, можливі методи лікування, імовірні результати та існуючі можливості, та за його згодою повідомляти про це членам родини

   Паліативна допомога передбачає право хворого на вибір методів і місця надання допомоги