Стиль стосунків  – партнерство, де пацієнт залишається особистістю, яка має рівні з персоналом права, незалежність і свободу висловлювання, а в чомусь і переваги, оскільки персонал орієнтований на служіння йому.

         Хоспіс  бере  на  себе  зобов’язання піклуватись про всіх своїх пацієнтів. Мета догляду за пацієнтами на помираючій стадії є аналогічною до мети догляду за всіма іншими пацієнтами, які не здатні задовольнити свої власні потреби.  Персонал забезпечує оптимальну якість життя  пацієнтам госпісу, на яку вони мають право, як і будь – яка інша людина.

         Пацієнт хоспісу – це не випадок чи діагноз, а в першу чергу – гідна поваги  унікальна  особистість.

          Нижче пропонується написаний в 1975 році Білль про права помираючої людини, який є таким же доречним і сьогодні, і який може стати своєрідним керівництвом  для персоналу і волонтерів.

                              Білль про права помираючої людини:

• Я маю право, щоб зі мною поводились, як з будь-якою живою, а не активно помираючою людиною
• Я маю право зберігати надію і сподівання, якими б мінливими не були ці надії і сподівання
• Я маю право на догляд тими, хто зберігає надію, навіть коли ця надія зазнає випробувань
• Я маю право висловлювати свої почуття стосовно близької смерті так, як вважаю за потрібне
• Я маю право брати участь у прийнятті рішень, що стосуються мене
• Я маю право на медичну допомогу і увагу, навіть якщо хвороба визнана невиліковною
• Я маю право не помирати в самотності
• Я маю право не страждати від болю
• Я маю право отримувати чесні відповіді на мої запитання
• Я маю право не бути обдуреним і не бути зрадженим
• Я маю право отримати допомогу від і для моєї сім’ї у сприйнятті смерті
• Я маю право завершити життя у спокої і з гідністю
• Я маю право висловлювати свої релігійні та/або духовні переконання , зберігати свою індивідуальність і не зазнавати  осуду за мої судження, навіть якщо вони суперечать вірі чи переконанням інших людей
• Я маю право сподіватись на повагу до святості  людського тіла і після смерті
• Я  маю право на догляд знаючим, чутливими, турботливими людьми, які будуть намагатися зрозуміти мої потреби і будуть спроможними допомогти мені зустріти смерть достойно 

Етика – моральні принципи  та цінності, якими ми керуємось, вирішуючи, що є правильним, а що ні; що – добре, а що – погане. Етика відіграє важливу роль у Вашому повсякденному житті. Ви застосовуєте принципи  етики, приймаючи  важливі  та неважливі рішення. Усвідомлюєте Ви це, чи ні, але етика великою мірою впливає на Ваші особисті та професійні стосунки. На роботі Ви часто поставлені перед вибором, або приймаєте важливі рішення, і в таких випадках Ви покладаєтесь на свою мораль.

Медичні працівники (спеціалісти) в роботі з людьми  керуються встановленими  моральними принципами  і  кодексами, які описують завдання їх професій і правила поведінки. Головними принципами медичної етики є: готовність прийти  на допомогу хворій  людині;  повага права людини на вибір і її незалежності;  справедливість – рівноправне та чесне ставлення; не завдати шкоди пацієнту.  

Працівники по догляду, волонтери госпісної  служби  не мають офіційного морального кодексу. Проте існують певні правила, цінності та особисті якості, якими слід керуватись на роботі.   Нижче пропонуємо  Кодекс добровольця, дотримання якого разом з розумінням принципів медичної етики допоможе Вам етично думати і поводитись. 

      Для розуміння специфіки, філософії, ідей госпісу добровольці, як і персонал, повинні знати ці заповіді, а також деонтологічні принципи  стосунків: "медперсонал - пацієнт”, "персонал - пацієнт - родичі”, "персонал - волонтери” , які  базуються в госпісі на таких основних принципах:

-         пацієнт – головна фігура!

-         поважати життя

-          поважати гідність кожного пацієнта і кожного працівника 

-         родичі пацієнта – твої  помічники, але і вони потребують твоєї допомоги

-         в госпіс приходять не помирати, а жити до кінця повноцінно

-         допускати невідворотність смерті

-         раціонально використати всі можливі  ресурси

-          не  ігнорувати  можливість  виздоровлення

-         фаталізм, безпомічність  погіршує  перебіг  і  прогноз

-         позитивне мислення допомагає як тривалості життя так і його якості

-         надія – це очікування трохи більшого, ніж нічого в досягненні цілі

-         ніколи не зарано роботи добро

-         якщо ждати покращення економіки і  моралі суспільства, можна так і  не  почати добру справу

-         звести до мінімуму можливості нашкодити

Важливо!   Не  нашкодь

      Шкода може бути умисною (жорстоке поводження) та не умисною (випадковість, недбалість). Щоб не завдати шкоди пацієнту, виконуйте тільки те, з чого отримали підготовку. Не виходьте за межі своїх обов’язків та компетентності, і цим самим захистите себе від  дій, що можуть нашкодити пацієнту. Не треба братися за процедури, з яких Ви не отримали підготовки, навіть якщо Ви керуєтесь найкращими намірами.

      Пацієнти та члени їх родини можуть також поцікавитися у Вас про діагноз, про плани медиків щодо лікування. Незалежно від того, чи Вас запитували, чи ні, ніколи не надавайте таку інформацію. Ви можете помилитися, а це зашкодить або викличе стресову ситуацію. Надання чи обговорення медичної інформації не входить до Вашої компетенції і є неетичною поведінкою. Спрямовуйте всі такі питання до медичної групи команди.

      Пацієнти, з якими Ви працюєте, їх сім’ї сподіваються, що Ви дбайливо будете поводитися з ними, поважатимете їх особисте життя, компетентно виконуватимете свої обов’язки  і зберігатимете конфіденційність всіх розмов і медичної інформації. Не пліткуйте, ніколи не говоріть про пацієнта в громадських місцях.

    Важливо!      Конфіденційність – це фундаментальне право пацієнта!