Сьогодні ми вшановуємо пам’ять cвятого Миколая Мирлікійського – чудотворця, покровителя подорожуючих і дітей. Коли монголо-татари хотіли взяти Луцький замок, каміння, яке кидали вороги на стіни фортеці, не долітало, а поверталося і падало на орду. Так Божий угодник, почувши молитви наших предків, захистив їх від наруги.

 Святитель усім своїм життям показує нам приклад, як потрібно служити людям. Він завжди робив добро тишком, ніколи не афішував свої добрі вчинки. Кидав вузлики золота найперше тим людям, котрі з відчаю хотіли погубити свою душу. Цим святий Миколай навчає нас робити добрі справи не на показ, а потайки, бо Ісус Христос говорить: «...щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець Твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мф. 6:3).

 Гарні справи треба робити за покликом серця: от відчув, що потрібно вчинити щось хороше, – і відразу роби. Не на все ми тут-таки можемо віднайти відповідь, бо не відаємо, який промисел Божий діє над нами, до чого нас Господь підводить. Погляньмо на малих дітей: вони не все розуміють, але вірять батькам і слухаються їх, ідуть за ними й виконують те, що їм кажуть.

 Коли у нас виникають труднощі, ми повинні сміливо долати їх, бо Сам Господь нас проводить і показує правильний шлях. Якщо ми смиряємось і живемо по волі Божій, то всі перешкоди долаємо. Бо Всевишній керує усіма нашими вчинками, щоб ми бачили, що Він приготував для тих, хто любить Бога. От святий Миколай понад усе любив Господа, щиро вболівав за тих людей, які відступали від Нього. Такої ревності й нам треба набиратися, щоб ми були подібні до святителя.

 Ми постійно прагнемо живої віри, хочемо відчути і побачити щось дивовижне. Але нам не потрібно їхати кудись далеко, вишукуючи якісь чуда: маємо цей знак любові Божої у своєму місті. У нас є унікальна нагода доторкнутись до незбагненного Божого чуда – частинки мощей святителя Миколая, що перебувають завжди тут, у луцькому Свято-Троїцькому соборі. Ми повинні з належною шаною ставитися до цієї святині, бо Господь дарує нам мощі, щоб утвердити нас у вірі православній. Не сумніваймося, бо без віри неможливо догодити Всевишньому. Вірою завжди будемо врятовані. Ми маємо відчувати таку ревність до Бога, яка була притаманна святому угодникові Миколаю. Прохаючи у нього заступництва і благословення, нам слід завжди відстоювати православ’я, несучи подвиг молитви і роблячи добрі справи, за які отримаємо нагороду в Царстві Небесному.

  за метеріалами : http://pravoslavja.lutsk.ua