Дуже сильно пригнічує рідних та друзів новина про те, що близька їм людина невиліковно хвора. У них виникає безліч запитань: «Чи розповідати хворому правду про його стан? Чи зможемо ми дивитись на страждання близької людини і на те, як хвороба позбавляє її почуття власної гідності? Як поводитись і що казати в останні години життя хворого?» Та море інших питань на які нам важко знайти відповідь .
Безсумнівно, серйозна хвороба близької людини завдає нам сильного морального болю, ми стаємо пригнічені та виснажені через фізичні й емоційні муки невиліковно хворого . Нелегко стримувати емоції, коли бачиш страждання рідної людини .
Але що ж тоді робити , як допомогти близькій людині жити з важкою хворобою і змиритися з думкою про смерть?
Необхідно зосереджуватися на особистості хворого, а не на його щораз гіршому стані. Що для цього треба робити?
Насамперед , для цього необхідно вміти тримати себе в руках. Ви зосереджуєтесь на людині, а не на її стражданнях, це позитивно вплине і на вас, і на хворого. Коли пам’ятаєш , що ваша поведінка підтримує емоційний стан хворого, то вас будуть менше пригнічувати його страждання.
Дехто боїться спілкуватись навіть з близькою людиною, яка помирає. Вони не знають, як поводитись і що казати. Для хворого важлива сама наша присутність. Співчуття можна виявляти не тільки словами, але й своїм ставленням. Сядьте біля хворого, нахиліться до нього, візьміть за руку. Не стримуйте сліз, коли він розповідає про свій стан. Усе це покаже, що ви його любите і розумієте .
Часом хворий має потребу вилити свої почуття у відвертій розмові. Щоправда, не всі хворі зважуються розповісти про свої переживання, бо не хочуть засмучувати близьких. Друзі та рідні хворого з добрих міркувань теж можуть уникати таких розмов, і навіть приховувати від нього певні факти про його стан здоров’я. Чи мудро так робити? На думку одного лікаря, намагання приховати правду від хворого «забирає сили, які треба скерувати на те, щоб правильно представити хворому його діагноз і допомогти йому призвичаїтися до страшної хвороби». Отже, якщо хворий не проти, відверто поговоріть з ним про його стан.
Коли хворий хоче розповісти, наскільки йому важко думати про смерть, не забороняйте цього. Можливо, йому боляче через те, що він у житті чогось не досягнув. Скажімо, кудись поїхати, створити сім’ю, побачити внуків. Дехто з хворих може побоюватись, що рідні і друзі, не знаючи, як з ним поводитися, уникатимуть його . Багатьох пригнічує страх перед стражданнями, фізичними обмеженнями чи смертю на самоті.
Стан хворого нерідко погіршується через радикальні методи лікування. Перейнявшись цим, ви можете забути про основну потребу хворого — його право самому приймати рішення.
Також дуже важливо, щоб хворі не втрачали надії.
А що, коли немає жодної надії на одужання? З невиліковно хворими варто відкрито поговорити про смерть. Звичайно, про таке важко говорити. Але ці відверті розмови дають унікальну нагоду щиро висловити свої почуття. Можливо, хворий перед смертю захоче владнати колишні непорозуміння чи попросити у когось прощення. Після таких розмов ваші стосунки з хворим можуть стати ще ближчими.
Як поводитися в останні години життя хворого? Нехай хворий висловить свої останні прохання. Уважно слухайте. Якщо можливо, виконайте його прохання. А якщо ні, то чесно про це скажіть.
У свій передсмертний час дехто хоче побачитись з близькими їхньому серцю людьми. Допоможіть хворому поспілкуватися з ними, навіть якщо через брак сил розмова буде короткою. Кілька слів по телефону чи спільна молитва можуть дуже підбадьорити того, хто помирає. Чим ближче до смерті, тим більше хворий потребує , щоб рідні були біля нього .
А чи варто стримувати сльози в присутності того, хто помирає? Ні. Якщо ви плачете біля хворого, в нього з’являється нагода заспокоїти та підбадьорити вас. У книжці про те, як доглядати за невиліковно хворими, сказано: «Надзвичайно зворушливо чути слова розради від хворого. Пам'ятайте , що для нього теж дуже важливо потішати інших». Тож коли хворий несе розраду близьким, він знову почувається дбайливим другом, батьком чи матір'ю.
Зрозуміло, не завжди можна бути поряд з близькою людиною в останні години її життя. Проте, якщо є така нагода, відверто поділіться з нею своїми почуттями, про які, можливо, ніколи раніше не говорили. Щоб підтримати хворого, можете взяти його за руку і тримати її аж до кінця. Навіть коли здається, що хворий вже ні на що не реагує, попрощайтеся з ним, запевніть у своїй любові.
Зробіть усе можливе, аби перед смертю хворий відчував, що його люблять. І коли ви будете згадувати про втрату близької людини, вас не мучитиме сумління і не виникатимуть гіркі почуття провини .
